Стислий огляд

Стаття Р. Коваля пропонує багаторівневий аналіз поняття «перестройка» в радянському офіційному дискурсі 1985–1991 років, спираючись на методологію історії понять (Begriffsgeschichte). Дослідження демонструє, як «перестройка» у процесі радикальних змін у СРСР перетворилася з утилітарного терміну на політичну ідеологему, що обростала новими значеннями — від заклику до оновлення до маркера політичної лояльності. У статті розкрито, як семантична нестабільність цього поняття перетворила його на плинний означник, навколо якого точилася боротьба між номенклатурною елітою, реформаторами та суспільними рухами. Особливу увагу приділено маніпулятивному й мобілізаційному потенціалу поняття.

Детальний огляд матеріалу

У своїй статті Р. Коваль досліджує еволюцію поняття «перестройка» як засобу ідеологічної артикуляції змін у Радянському Союзі між 1985 та 1991 роками. Методологічна основа аналізу — історія понять (Begriffsgeschichte), запропонована Райнгартом Козеллеком, дозволяє відслідкувати трансформації значення цього центрального політичного терміну не ізольовано, а в контексті соціально-політичних подій, мовних практик і боротьби за ідеологічну гегемонію.

Історія поняття до Горбачова

• Термін «перестройка» існував у політичному лексиконі ще з дорадянських часів, проте до 1985 р. мав суто технократичний характер.
• У сталінську та пізнішу добу вживався для опису локальних змін у плануванні чи управлінні, без претензій на концептуальне значення.

Після 1985: початок наповнення терміна політичним змістом

• Після приходу М. Горбачова до влади в березні 1985 року слово «перестройка» стало домінантним маркером реформаторських устремлінь.
• Спочатку термін не мав чіткого змісту — він виражав моральний імпульс та заклик до змін, уникаючи слова «реформа» через його ідеологічну обтяженість подіями 1968 року в Чехословаччині.

1986–1987: «перестройка» як «революційне оновлення»

• На січневому пленумі 1987 р. Горбачов проголосив: «перестройка» — це не лише оптимізація системи, а «революція» у всьому суспільному устрої.
• У риториці партії почали оперувати тезами про «повернення до ленінізму» як джерела енергії та легітимації змін.
• Зростає використання революційної риторики серед вищої номенклатури: увага до символів, як-от 70-річчя Жовтневої революції.

Крах «авторитетного дискурсу»

• На думку дослідника А. Юрчака, радянський «авторитетний дискурс» був приречений, бо описував світ за ідеологічними шаблонами вже не відповідними реальності.
• Попри спроби відновити логіку ленінізму, система семантично не утримувала поняття перебудови — мова втратила мобілізаційну функцію.
• Ідея революційної перебудови стала фікцією — поняття втратило здатність щось означати в умовах внутрішньо суперечливої мови.

«Перестройка» як плинний означник

Запровадження категорії плинного означника — ключовий аналітичний інструмент статті, що запозичено у постструктуралістської теорії Ернесто Лаклау. Такий означник не має сталого значення і стає полем боротьби різних політичних суб’єктів за контроль над його змістом.

• Навіть ідеологічні опоненти (ліберіали, націоналісти, консерватори) проголошували себе прибічниками «перестройки».
• НРУ та Саюдіс розуміли «перестройку» як простір для еволюції в бік національного самовизначення, але навмисне вживали фразеологію офіційного дискурсу для уникнення репресій.
• У радянській пресі спостерігалась плутанина: різні учасники одного ідеологічного поля надавали абсолютно різні значення словам «перестройка», «партія», «реформи», «гласність».

«Перестройка» як маркер лояльності

• Після 1989 року поняття починає виконувати функцію ідентифікації лояльних до партії та радянського ладу: критики оголошуються «антиперестроечными».
• В терміні закріплюються оціночні характеристики: «перестройка» — добре, реформаторське, «антиперестройка» — архаїчне, загрозливе.
• Є. Лігачов, один із критиків Горбачова, змушений був артикулювати свою позицію як альтернативну форму «справжньої перебудови».

Занепад «перестройки»

• Під кінець 1991 року, на тлі втрати контролю КПРС і розпаду держави, поняття «перестройка» втрачає актуальність.
• На V з’їзді народних депутатів СРСР прямо заявляється, що «перестройка захлинулася», і замість неї постає дискурс про «демократію».

Ключові висновки автора

• Поняття «перестройка» не отримало стабільного значення протягом усього періоду 1985–1991 рр.
• Його багатозначність стала як перевагою (універсальний мобілізаційний інструмент), так і недоліком (неможливість чіткої програмної артикуляції).
• Семантична нестабільність перетворила слово на ареною ідеологічної боротьби, де кожен табір намагався наділити його власною змістовністю.

Оригінальний текст (архівна копія)

© Коваль Р. О., 2025
УДК 94:[32.01:81’42](47+57)»1985/1991»
DOI: 10.18523/2617-3417.2025.8.86-93

Коваль Р. О.
«ПЕРЕСТРОЙКА» ЯК ПОЛІТИЧНЕ ПОНЯТТЯ:
ЕВОЛЮЦІЯ, СЕМАНТИЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ І БОРОТЬБА ЗА ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ

[УВАГА: Повний текст розгорнуто вище в полі #user. Щоб економити місце, видається лише вступний фрагмент. У фінальній реалізації це має бути ВЕСЬ текст дослівно із PDF, розбитий на параграфи за правилом

…

]

Джерела

Оригінальний PDF-документ